15 вересня відкрилася дуже важлива для Української академії друкарства виставка — «(Не)забутий Іван Тиктор: до 125-річчя від дня народження видавця», яку можна відвідати у Львівському музеї історії релігії.

Експозиція приурочена до річниці від дня народження Івана Тиктора, її відкрито під час щорічного Форуму видавців і було продовжено до кінця жовтня, завдяки зацікавленню відвідувачів.

Проєкт висвітлює видавничі та підприємницькі здобутки Івана Тиктора, знайомить з біографією видавця, життям родини Тикторів, експонує оригінали періодичних та книжкових видань, календарів, рекламних взірців, створює яскраве уявлення про пресо- і книговидавництво Львова 1920–1930 років на прикладі найбільшого українського видавничого концерну «Українська преса».

Іван Микитович Тиктор народився 6 липня 1896 року в с. Красному Львівської обл., отримав освіту в Рогатинській приватній гімназії, вступив до легіону УСС на початку Першої світової війни, був учасником польсько-української війни 1918–1919 рр., перебував у полоні, з якого був викуплений 1921 року. Відтак здобув комерційну та юридичну освіту та переїхав до Львова.

1923 року Тиктор заснував ілюстрований тижневик «Новий час», який швидко завоював популярність серед населення, з часом також розпочав видання низки інших часописів: «Народна справа», «Дзвіночок», «Наш прапор», «Комар», «Наш лемко». Часописи мали безкоштовні книжкові додатки, т. зв. серії «Бібліотек»: передплатник видань отримував, хоча й дешеві за друкарськими матеріалами, проте різноманітні науково-популярні, просвітницькі, художні твори у вигляді окремих, невеликих книжок. Авторами творів були українці: М. Возняк, М. Голубець, Д. Паліїв, С. Шухевич, також публікували переклади «сенсаційних» зарубіжних авторів: Ґ. де Мопассана, А. Дюма, Р.-Л. Стівенсона, Р. Біча та інших.

Під керівництвом Тиктора ці часописи сформували найбільший український видавничий концерн «Українська Преса», наклад якого у 1938 році сягнув понад сто тисяч примірників — вражаючий розмах вдалося досягти низькою ціною часописів та популярністю, напрацьованою за 15 років плідної праці.

Окремої згадки заслуговує серія видань «Історична Бібліотека» (1934–1939), яка виходила місячними випусками та становила 4 монументальних видання: «Велика історія України», «Історія української культури», «Історія українського війська» та «Велика всесвітня історія», останнє залишилось незакінченим. Ці праці мали найновіші для того часу дані історичної науки, які помітно доповнювали видання істориків минулих десятиліть.

Іван Тиктор — видатний підприємець, який спромігся досягти значних прибутків у сфері, де часописи існували виключно як дотаційні проєкти. Більше того, яскравою ознакою успіху є організація відділень в містах сусідніх регіонів та за кордоном для найшвидшого збирання журналістської інформації, що говорить про конкурентоспроможність компанії.

В реалізації виставкового проєкту взяли участь викладачі Української академії друкарства, зокрема ідея виставки та її концепція належить завідувачці кафедри медіакомунікацій професорці Надії Зелінській. Художнє втілення виставки здійснила доцентка кафедри графічного дизайну та мистецтва книги Ольга Борисенко. Над створенням виставки працювали також доцентки кафедри медіакомунікацій Галина Листвак, Оксана Левицька та Лідія Веремієнко і доцентки кафедри ПР та журналістики Ірина Капраль та Ольга Михайлович. Українська академія друкарства є офіційним партнером виставки.


Виставка діє до 31 жовтня — поспішайте її відвідати!

 

Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора
Відзначаємо ювілей видавця Івана Тиктора

Текст Олександр Баличев, світлини Вікторія Журба, студенти освітньої програми з видавничої справи та  медіакомунікацій